Три роки на «дистанційці»: думки вчителів та студентів
Пандемія змусила всіх жити за новими правилами та дотримуватися різних обмежень. Наша область вже не перший раз знаходиться у найжорсткіших карантинних обмеженнях – «червоної» зони.
У зв’язку з епідеміологічною ситуацією більшість шкіл та університетів України переведені на дистанційну форму навчання. Щодо Закарпаття, то наразі всі школи та деякі садочки навчаються дистанційно. Як це впливає на навчальний процес та чи важко вчитися школярам та студентам читайте у матеріалі Ніколєтти Саєнко.
Валентина Руснак навчається на четвертому курсі фізичного факультету УжНУ. За її словами дистанційне навчання має свої недоліки й переваги.
«Серед переваг я можу відзначити можливість студентів до засвоєння максимального обсягу знань, які не можуть бути включені в звичні аудиторні форми навчання, також дуже важливою та потрібною є навичка навчитися вчитися. З недоліків, нестача практичних вмінь та навиків, а також, те, що між викладачем та студентом зникає безпосередній контакт».
Христина Шутак, першокурсниця хімічного факультету Ужгородського національного університету. Про дистанційку розповідає:
«Найбільша перевага такого навчання – це ми можемо будь-де увімкнути комп’ютер і приступити до лекційного матеріалу. Не витрачається час на добирання в аудиторії і так далі. Мені здається, що можна набагато більше охопити матеріалу. І якщо ти з першого разу не розумієш ту чи іншу тему її можна прослухати двічі й тричі».
Студент першого курсу Філологічного факультету Максим Пушкар поділився з нами своєю думкою щодо дистанційки.
«Завдяки дистанційній освіті вчаться ті – кому це дійсно потрібно, інші – просто відсіюються. Завдяки такому навчанню студент може побудувати зручний для себе графік та зробити навчання максимально ефективним. Та є все ж є певні недоліки. Зокрема якість інтернету та новизна гаджетів посилює соціальну нерівність в освіті, учні та студенти із малозабезпечених сімей, або ж з тих, які живуть у сільській місцевості та не мають найновіших гаджетів і відповідно не мають того рівня навчання, який мають жителі міст. Під час дистанційного навчання відповідальність за освітній процес перекладається на батьків, які змушені контролювати навчання своєї дитини та на самих студентів, яким потрібно самостійно засвоювати матеріал. Через постійне сидіння у смартфонах, комп’ютерах та ноутбуках значно погіршується зір, і багатьом студентам та школярам доводиться носити окуляри. Проте, який із способів здобуття освіти є ефективнішим – вирішувати окремо кожному. Для когось офлайн навчання є цікавішим і пізнавальнішим, адже є безпосередній живий контакт із викладачем, комунікація та живі емоції. Для інших дистанційна освіта допомагає побудувати навчальний процес таким чином, аби зробити його максимально ефективним, або ж поєднати з роботою. Та як на мене важливий не спосіб навчання – а саме навчання», – розповідає студент відділення журналістики УжНУ.
Вікторія Іваниш, вчителька німецької мови.
«Я можу сказати, як вчитель і, як мама: дистанційне навчання має більше навантаження на дітей, ніж звичайна форма навчання. Адже потрібно опрацювати матеріал, виконати домашнє завдання. Добре, коли є онлайн уроки, але коли вчителі дають матеріал на самостійне опрацювання, то через це виникають труднощі. Однак, скажу так, що та дитина, яка хоче вчитися, вона буде навчатися добре і на дистанційній, і на очній формі навчання».
Василина Бондаренко, мама першокласника.
«Дистанційне навчання сина першокласника заважає моєму робочому процесу. У мене є знайомі, яким довелося звільнятися з роботи через те, що маленькі діти вдома на дистанційці. Мені пощастило, через дорогу живе мама на яку я можу іноді залишити свого сина. Проте я вважаю, що дистанційне навчання недоцільним для першачків».
Арсеній Бабинець, студент другого курсу медичного факультету (Львів).
«На мою думку, як студента-медика, дистанційне навчання є неприпустимим для багатьох професій, зокрема нашої, адже лікар – це не жарт. Ми в майбутньому маємо працювати з живими людьми, а не з піддослідними кроликами, від нас залежить здоров’я та життя людей. Нам дуже не вистачає практики, адже знати теорію добре, та зачасту на практиці все по-інакшому і нам потрібно бути готовими до того, що, коли ти зайдеш в операційну – перед тобою буде індивідуальний організм, а не підручник з анатомії, де все чітко і зрозуміло. Тим паче, дистанційне навчання “відбирає” у нас студентське життя, той “золотий” період, який має нас багато чому навчити, відбирає соціальне життя, комунікацію з викладачами та колегами. На мою думку, у дистанційному навчанні мінусів суттєво більше, аніж плюсів».
Нагадаємо, в Ужгороді школярі 1-4 класів повертаються до очного навчання.
