Екс-прем’єр Словаччини Мікулаш Дзурінда поділився рецептом порятунку України
Своїм рецептом вступу України до Євросоюзу, способами інвестиційної привабливості та необхідними реформами, поділився політик українського походження, колишній Прем’єр-міністр Словаччини та радник Президента України – Мікулаш Дзурінда.
Три основні реформи
– Реформи мають бути всебічними. Якщо ви бажаєте почути три основні реформи, то я би сказав, що це податкова реформа, реформа ринку праці та державного управління, з глибокою децентралізацією влади.
Боротьба із корупцією
– Як на мене, то зараз все-таки набагато краще, ніж раніше. Я от згадую якось моє обговорення з Віктором Януковичем, в часи, коли він ще був Прем’єр-міністром. Я хотів піти, поговорити з людьми на вулиці. Але зрозумів, що цим здивував Прем’єр-міністра Януковича. В кінці-кінців, він запросив мене до скверу, але там нікого не було. Зараз я спостерігаю, що ситуація зовсім інша.
Бізнес-середовище
– Це питання піднімається дуже часто. Дехто з людей вірить, і не тільки в Україні, так і Польщі, а декілька років тому мені це питання поставили у Чеській Республіці: “що ж ти зробив, щоб запросити не тільки Volkswagen, а й Peugeot, Citroen, Hyundai, Кіа?” Ви знаєте, це не було ані прем’єрське, ані президентське досягнення. Це було питання дружнього бізнес-середовища. Декілька хвилин тому ви спитали мене про три основні реформи і я не випадково згадав податкову, як першу, а другу як реформу ринку праці. Бо саме завдяки їм ми і створили це дружнє бізнес-середовище, яке мотивує іноземних інвесторів вкладати кошти.
Залучення інвестицій
– Зі свого власного досвіду, я б не виділяв жодної окремої сфери промисловості. Це так не працює, я не вірю, що у Києві мають вирішувати, що має бути зроблено у Дніпропетровську, Харкові, Львові чи Мукачевому. Це неможливо. Що важливо, це створити дружній бізнес-простір чи то середовище. З простою прозорою системою оподаткування, гнучким кодексом законів про працю. І в кінці-кінців необхідна постійна боротьба із корупцією. А що іще важливо: стабілізувати ваше законодавство. Так, вам треба багато змін, але не є добрим коли один і той же закон змінюється кожні два дні. Тож прогнозованість та стабільність законодавства також дуже і дуже важлива.
Децентралізація у зоні АТО
– Так, ситуація в Україні специфічна, на жаль в мене нема такого досвіду зі Словаччини, як вирішити це складне питання, але… З одного боку, я не прихильник федералізації, тому, що є небезпека, що вона призведе до відокремлення. Але у що я вірю, і в чому маю багатий досвід – це людські ресурси та децентралізація фінансів. Знаєте, на півдні Словаччини є досить потужна угорська спільнота. 20 років тому понад 50 % словаків боялися Будапешту, вважали Угорщину найбільшим ворогом. Ця цифра зменшилась до 5 %, коли ми надали більші повноваження мерам міст та навіть сіл, вони отримали й гроші для реалізації повноважень і проблема, пов`язана із потенційною загрозою Угорщини – зникла. Це завдяки реформам та децентралізації. Дивіться, якщо мер Донецька чи Луганська отримають більше повноважень і гроші, щоб вирішувати місцеві проблеми, місцеве населення зрозуміє, що їм набагато краще жити в частині України, але в Україні із значно більшими повноваженнями. Я сильний прихильник децентралізації.
– Але є ще інший бік проблеми. Людям дозволено визнавати свою культурну та національну самоідентифікацію. І це важливо. Спочатку багато словаків боялися, що угорці говоритимуть на своїй мові у містах та селах. Але цього не варто боятися. Якби я провів паралель між Словаччиною та Україною, то звісно в регіонах, де переважає російськомовне населення, має бути дозволено використання їхньої рідної мови і в офіційному спілкуванні. Якщо поєднати ці дві площини: право на національну та культурну самоідентифікацію місцевих мешканців плюс більші повноваження, я впевнений люди в Луганську, Донецьку наполягатимуть, що вони українці. Так, говорячи російською, підтримуючи російську культуру, але вважатимуть себе українцями. Це має бути метою.
Ефективність люстрації
– От якраз, якби ви мене спитали, що я не правильно зробив, то це те, що не наполягав у цій сфері сильно. І не тільки я, мій попередник – Президент Вацлав Гавел після “Оксамитової революції”. Ми хотіли тільки “Оксамитову революцію”, так це було непогано, прекрасно, бо не було крові, в той же час ми були не надто наполегливими.
І зараз найслабшою в Словаччині лишається судова влада. Там старі люди, із незмінними поглядами, ми зробили помилку. У вашому випадку, вам не варто повторювати все, що було зроблено у Польщі, Словаччині або Чеській Республіці, Естонії, вам треба мати розум використати наш як позитивний, так і негативний досвід. Вам треба уникнути помилок. Так, я прихильник люстрації. Так, вам потрібні нові люди, це не означає, що старих вбивати, але потрібні добре освідчені молоді люди, що дивляться у майбутнє – нова генерація суддів.
