Закарпатці мають шанс навчатися та стажуватися в університетах США
Фулбрайтери дізнались про Закарпаття і охоче чекають наших студентів та науковців Кілька днів на Закарпатті гостювали стипендіати та представники однієї з найповажніших навчальних програм для студентів та науковців – Програми імені Фулбрайта. Дванадцять американських фулбрайтівських стипендіатів представили студентам, аспірантам та викладачам УжНУ свої наукові проекти й оприлюднили результати, яких вдалось досягти упродовж перебування в Україні у тісній співпраці з українськими дослідниками. Керівництво Програми також презентувало можливості для закарпатської молоді і науковців. Марта Коломиєць, директор Програми імені Фулбрайта в Україні розповіла, що програма існує з 1946 року і фінансується американським урядом. «В Україні ми з 1992 року і за цей час більш, ніж 700 американських студентів та науковців побували в Україні, або досліджуючи проекти, або на курсах. Водночас понад 1000 українців були в Америці на цих студіях, – зазначила пані Марта. – Щороку маємо десь 25 американців, які приїжджають працювати в Україні. Намагаємося проводити також заходи в різних університетах. Минулого року були у Чернівцях, Львові. Цього року з американськими учасниками Програми приїхали в Ужгород. Наша мета – фулбрайтери повинні пізнати різні регіони України. До нашої спільноти підключилися цього разу і студенти з УжНУ, не тільки з англомовного факультету, але й економічного, міжнародних відносин. Вони могли спілкуватися з американцями. Ми не повинні триматися у закритому світі, а маємо відкривати світ для всіх». Олександр Січ, професор Францисканського університету (штат Огайо) викладає в Українському католицькому університеті. В Україні не вперше, до цього 12 років жив і працював тут. «Я взагалі ядерщик, маю й інші профілі, у тому числі «філософію» і «совєтологію». Працював з різними міжнародними програмами. Представляв наше міністерство з питань ядерної безпеки. В Українському католицькому університеті викладаю те, що у вас поки немає, – предмет «філософія природи». Це не стосується довколишнього середовища чи захисту, а є основою для природничих наук», – каже Олександр Січ. За словами професора, українські студенти дуже здібні, але мають один недолік: недостатньо критично ставляться до інформації. «Студент не дуже критично задає питання, не сперечається, не ставить під сумнів. А з цього породжується знання. Тому я спеціально наголошую: студенти, не бійтеся ! Хоча й самі викладачі не звикли до того, потрібні дуже серйозні системні зміни. Ще є проблеми стосовно плагіату. Плагіат в Америці – це велика кримінальна справа. Чи розуміють самі студенти і науковці це ? Можливо, винна радянська система, де все робилося колективно. Але поки не буде змінена ця система, треба карати, викидати зі школи. Ідеї теж є інтелектуальною власністю. Якщо дитині, починаючи зі школи, взагалі не спадає на думку, що це погано, то ви ніколи не переможете у корупції. Крім того, проблема ще й у тому, що студенти можуть думати: їхні ідеї не цінні, краще взяти звідкись, ніж самому придумати. Якщо навчимо молодь критично думати, задавати професорам питання, цінуватимуть свої ідеї більше, ніж інших», – пояснює професор. Петро Раковський з Університету Нью Йорку вже кілька місяців вчиться в Україні. «Моя тема – європейська та східна політика, партнерство. Пишу статті, хочу використати зібрану інформацію для магістерської програми, беру інтерв’ю з різними викладачами, читаю політичні тексти, аналізую. Це були чудові 7 місяців в Україні, сподіваюся, що наступні три місяці у Львові будуть теж продуктивні», – каже американський студент з української діаспори. Тріста Раперт-МкГетрік викладає у Чорноморському університеті Миколаєва академічне письмо. «Проводжу воркшопи з академічного письма, як краще писати англійською, досліджую академічне письмо, як українці пишуть українською, як можуть краще писати англійською, щоб публікуватися закордоном. Університет дуже подобається, люди дуже активні, у них така енергія, готової працювати зі мною», – ділиться враженнями дівчина. За її словами, вона хотіла працювати там, де розмовляють двома мовами. «У Миколаєві розмовляють російською, а в університеті – українською, – каже вона. – Українці та американці по-різному підходять до письма. Американський читач очікує довгих статей, розвитку. Тут пишуть короткі теоретичні статті, оригінальних досліджень немає. Люди в моєму (миколаївському) університеті не можуть отримувати інформацію з різних баз даних, бо вони платні». За словами Марти Коломиєць, близько 15 закарпатців побували за різними напрямками Програми імені Фулбрайта в Америці. «На жаль, закарпатці представлені неактивно. Частіше подаються у програми Європи, ніж Америки, думають, що туди ближче. Більш активні Київська, Одеська, Харківська, Львівська області. У 2014/15 році зарахуванням на Програму Fulbright Scholar-in-Residence (SIR) було відзначено доцента кафедри фінансів і банківської справи Ужгородського національного університету Володимира Даньківа. Володимир Даньків спрямовує свої зусилля на розширення міжнародної перспективи коледжу Umpqua Community College/UCC (Roseburg, OR), а також викладає бізнес-дисципліни студентам коледжу, проводить семінари та тренінги різного тематичного спрямування для викладачів. Наступного року до Америки викладати комп’ютерні науки поїде його колега Андрій Брила з УжНУ». Наталія Залуцька, координатор програм для науковців детальніше розповіла про напрямки роботи Програми імені Фулбрайта. «Маємо три головні програми. Перша – для науковців та дослідників, останній термін подання – 15 жовтня. До участі запрошуються кандидати та доктори наук, аспіранти та здобувачі, ті, хто займаються наукою, мають досвід, але не мають ступеня (вони прирівнюється до науковців), журналісти, митці, бібліотекарі. Друга дослідницька програма запрошує молодших науковців, дослідників, який мають ступінь кандидат наук, з моменту захисту яких пройшло не більше 5 років. Це єдина програма, яка має віковий ценз – 40 років.. Та найпопулярніша програма – студентсько-аспірантська, вона передбачає здобуття ступеня магістра, триває від 1-го до 2-х років, для студентів-юристів – один рік. 16 травня – останній термін подання конкурсних заявок на цю програму», – розповіла Наталія Залуцька. За її словами, для науковців програма створює чудові умови. Перш за все, це дозволяє завершити своє дослідження, побачити новітні здобутки, отримати доступ до бібліотек, програмного забезпечення. В учасників – чудові можливість навести контакти з американськими професорами, а через програму – і з науковцями 155 країн світу. «Після закінчення програми ця співпраця не припиниться, ви зможете подаватися на інші програми, запрошувати закордонних колег у свої заклади, подорожувати в Америку, краще зрозуміти американців, – додає Наталія Залуцька. – Щоб поїхати у США потрібно перемогти у конкурсі. Студенти подають два есеї. Описують дисципліну, подають коротеньку автобіографію. Вони повинні мотивувати бажання провести наукове дослідження Не зайвим буде отримати листа запрошення від американського наукового центру чи університету, які радо запрошують фулбрайтівців з України. Програма повністю забезпечує фінансовий бік справи, надається стипендія, оплачують квитки». Навесні Програма ім.Фулбрайта в Україні проводитиме серію вебінарів, де детально розкажуть, як податися студентам та аспірантам. З осені розпочнуться вебінари, присвячені написанню конкурсних проектів для науковців. Всі деталі можна дізнатися на сайті Програми http://www.fulbright.org.ua Українські виші також можуть запросити до викладання американських науковців. З вересня 2014 року бакалавр порівняльної політології (University of Montana, Missoula, MT), стипендіат Програми асистування викладачам англійської мови/U.S. Fulbright English Teaching Assistant Program 2014-2015 Кристіна Бломен веде практичні заняття англійської мови зі студентами відділення іноземних мов Ужгородського національного університету, що мають на меті не тільки підвищити рівень їх мовної підготовки, але й ознайомити з американською культурою; проводить семінари з академічного письма для магістрантів. Одночасно Кристіна активно спілкується зі студентами та викладачами за межами університетських аудиторій: проводить тематичні зустрічі, дискусійне обговорення питань, що у полі зацікавлень українців. Така позауніверситетська діяльність дає змогу американському досліднику зануритись в українське середовище, справді «побачити» Україну, а українцям – збагатити свої занння про Сполучені Штати, й, можливо, підкорегувати попередні уявлення про них.