«Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому сприйняв мобілізацію нормально…»
Олександру 27 років, у 128 окремій гірсько-штурмовій Закарпатській бригаді він служить рік. Посада – оператор дрона-бомбера, позивний – Сова. На початку минулого року Олександру вручили повістку при в’їзді на Закарпаття й відправили в навчальний центр на Житомирщині.
– Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому не ховався й сприйняв мобілізацію нормально, – каже Сова. – У 2019-му проходив строкову службу, тому знаю, що таке армія. Оскільки за цивільною освітою я програміст, у навчальному центрі мені зразу визначили напрям – оператор дрона. Тому в 128 ОГШБр я потрапив у підрозділ безпілотних літальних апаратів.
Службові обов’язки Сови – прокласти маршрут дрона до ворожої цілі за отриманими від аеророзвідки координатами, утім, по факту він часто буває і штурманом, і пілотом, який веде дрон і скидає вибухівку.
– У нас із командою були дуже хороші вильоти – ми «виносили» бліндажі, склади з боєприпасами, знищували ворожих піхотинців, що йшли на штурм наших позицій. Періодично також робимо дистанційне мінування території в тилу ворога, а за потреби доставляємо нашим піхотинцям на передову продукти, воду, боєприпаси та інші потрібні речі.
Дома, на Хмельниччині, Олександра чекає дівчина, з котрою він познайомився у відпустці, вже будучи бійцем 128 ОГШБр. Це додає мотивації воювати.
– Почуваюся цілком нормально в нашому підрозділі, тут хороший колектив – і колеги, й командири. Після виконання бойових завдань є можливість відпочити, немає різних «тилових заскоків», типових для строкової служби. А це багато значить…
