“Ужгород і ужгородці”: етно-виконавиця Мирослава Копинець
Памʼятаєте “Лексикон прописних істин” Гюстава Флобера?
“… Алебастр – Служить для зображення найкрасивіших частин жіночого тіла.
Хворий – Щоб підняти дух хворого, потрібно сміятися над його недугою і заперечувати його страждання.
Консерваторія – Необхідно бути абонованим в Консерваторію …”
Як часто наша реакція на подію автоматично використовує шаблони з умовного “лексикона”. Фольклор, народна творчість, культурна спадщина — коли чуємо щось проблемне з цього ряду, поспіхом висловлюємо стандартну реакцію і за мить думки поглинаються іншим.
Нео-автентика. Вражає кількість виконавців, що працюють у цьому жанрі. А вона — особлива. Мирослава Копинець. Коли заспівала на “Голосі країни”, зал аплодував стоячи. Не загубилася серед інших, створила власний впізнаваний стиль. Пошуки невідомого, робота у студії, “не дитячі” музичні відеокліпи, концерти, виступи …
Фейсбук Мирослави. Пост під назвою “Наше рідне Закарпатське! В нас є все своє! І одяг, і співанки! І прекрасні люди!”.
Цитата з коментів:
“Я тепер думаю, що помилку зробила, що хотіла тут на Закарпатті будувати творчу кар’єру, хотіла популяризувати нашу народну пісню в цілому світі! Я дуже високо це ставила, як ” місію”. Насправді, в нас є все своє, але “нам” це не потрібно. Нашому соціуму це не потрібно”.
Який біль у кожному слові. Який довгий пошук своєї ролі і яка несподівана її оцінка.
Мені часто доводиться підтримувати творчих людей у моменти душевної кризи. Так влаштовані люди мистецтва. Життя у постійному сумніві заради творчої правди. Без сумніву народжуються тільки “32 банки супу Кемпбелл” Ворхола, які може і мистецтво, але аж ніяк не правда. А там, де творчий сумнів, там справжній біль.
Ось, що я написав у відповідь:
“Мирославо!
Спробуй поглянути під більш широким кутом. По суті ти шукаєш сенс свого життя, його цінність. І не тільки для себе, але і для інших людей.
Питання про сенс життя так чи інакше постає перед кожною людиною – якщо вона хоч скільки-небудь склалася як людина.
Сенсу життя людина підпорядковує все його, заради чого ставить і здійснює життєві цілі.
Питання про сенс життя – це питання і про смерть. Якщо людина не залишила після себе тіні, значить її життя стосовно вічності було примарним.
А тепер запитай – що ти залишаєш за собою?
І побачиш, як багато зроблено насправді.
Ми не можемо впливати на часи поза нашим життям. Але саме наше життя можемо зробити скарбницею важливих для нас цінностей.
Твоє життя, Мирославо, і є така скарбниця. І поки ти живеш і працюєш, ти захищаєш цю скарбницю, наповнюєш її та ділишся своїми скарбами з іншими.
Таке було до тебе, таке буде після нас. А зараз ти – та ланка ланцюжка, який в народі не обривається ніколи. У своєму часі.
У цьому твоя місія, в цьому твоє щастя.
Це і є сенс твого життя”.
Ніколи не беру участі у масових накрутках лайків, коли просять відмітитися. Сьогодні прошу лайкнути цей пост, підтримати Мирославу своєю увагою.
Цих лайків буде не багато, але кожен стане дуже цінним. Мирослава запамʼятає кожне імʼя. Можливо, розпочнеться новий період життя унікальної співачки. Плідний період. А ми станемо причетними до наповнення скарбниці, в якій “Наше рідне Закарпатське! В нас є все своє! І одяг, і співанки! І прекрасні люди!”.
Відомий закарпатський режисер, журналіст, медіа-експерт та продюсер Олександр Герешко
