Що робити якщо пішов в СЗЧ?

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про оборону України» у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Законодавче регулювання обовʼязку несення службу та перебування на посаді без залишення частини або місця служби за відсутності дозволу командира:

• ст. ст. 17, 65 Конституції України;
• ст. 17 Закону України «Про оборону України»;
• Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком, чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира;
• ст. ст. 11, 16, 127-131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України;
• ст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

СЗЧ відрізняється від Дезертирства лише наявністю або відсутністю прямого умислу на ухилення від військової служби. Якщо військовий мав намір самовільно залишити частину аби ухилитись від служби це дезертирство, якщо такого наміру не було це СЗЧ (до прикладу через власну недисциплінованість не зміг вчасно повернутись з відпустки без умислу ухилення від служби).

Стаття 407 Кримінального кодексу України – передбачає склад злочину самовільного залишення частини (СЗЧ) тобто діяння, при усвідомленні суспільно небезпечного характеру своїх дій, передбачаючи небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, не маючи прямого умислу ухилитись від служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військовослужбовець самовільно залишає військову частину. Відповідальність за такі дії в військовий стан згідно ч. 5 ст. 407 КК України від 5 до 10 років позбавлення волі.

Натомість стаття 408 КК України, закладає в поняття Дезертирство – прямий умисел на ухилення від служби, що проявляється у самовільному залишенні військової частини, з метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану. У такому разі військовий звинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України карається позбавленням волі на строк від 5 до 12 років позбавлення волі.

Якщо на початку війни, та до посилення кримінальної відповідальності за злочини вчиненні військовослужбовцями, суди приймали лише службові обмеження (вирахування з ЗП встановленого судом % терміном в 2-3 роки з подальшим поверненням на службу) або дисциплінарний батальйон терміном 1-2 роки (закритого типу ВЧ у поєднанні з камера для відбування покарання), то наразі така практика є законодавчо обмеженою.

Нині згідно останніх рішень Реєстру судових справ за злочини СЗЧ та Дезертирства військові отримують у переважній більшості реальні покарання терміном 5 років позбавлення волі або більше. Якщо такий військовий уже перебував частину часу у СІЗО тоді цей строк зараховується у термін відбування покарання.

При винесенні вироку суди враховують характеристику обвинуваченого по місцю проходження військової служби, більшість з них характеризується посередньо, до виконання службових обов`язків відносилися безвідповідально, по декуди зловживають алкоголем.

Разом з тим, частою обставиною, що пом`якшує покарання особи згідно ст. 66 КК України є щире каяття. Про даний факт може свідчити явна поведінка військовослужбовця та щирий жаль з приводу вчиненого, надання визнавальних показів.

Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченому у відповідності до ст.67 КК України органом досудового розслідування також встановлюються, поширеними з них є стан алкогольного спʼяніння.

Відповідно до Закону України №4087-ІХ, який набрав чинності 28 листопада 2024 року, військовослужбовці, які вперше самовільно залишили місце служби (СЗЧ) або дезертирували, мають можливість добровільно повернутися до служби без притягнення до кримінальної відповідальності.

Процедура повернення:

• Добровільне прибуття: Військовий має самостійно з’явитися до своєї військової частини або місця служби.
• Документи: Мати при собі паспорт та військовий квиток.
• Термін повернення: Військовослужбовці повинні повернутися до місця служби не пізніше 1 січня 2025 року.

Дії командування:

• Поновлення служби: Командир частини зобов’язаний протягом 72 годин відновити дію контракту та поновити всі виплати, пільги та соціальні гарантії.
• Повідомлення органів: Командир інформує органи досудового рослідування чи суд про повернення військовослужбовця.

Розподіл на службу: Після повернення військовослужбовці можуть бути направлені до резервного батальйону, звідки їх скерують для подальшого проходження служби в інші частини, окрім тієї, яку вони залишили.

Важливо: Якщо військовослужбовець не повернеться до 1 січня 2025 року, кримінальне провадження може завершитися обвинувальним вироком, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 10 років.

Рекомендації: За потреби зверніться до військового адвоката для отримання консультації та роз’яснень правильного послідовного порядку ваших дій, а також для попередження можливих ризиків.