На Театральній площі виклали прапор України з кришок (фото)
Мета акції — привернути увагу до екологічного проекту зі збору кришок, адже це “корисне сміття”, за яке можна придбати, до прикладу, слуховий апарат або інвалідний візок тим, хто цього потребує.
Із березня 2014 року ужгородці Андрій і Володя збирають кришки, а четверо колег із роботи допомагають сортувати кришки за кольорами.
За цей період зібрали вже понад 300 тисяч — 0.5 тонни, а для прапору використали 5% (11094) блакитного і жовтого кольорів з загальної кількості.
Андрій пояснює у коментарі Prozak.info, що один кілограм кришок вартує 5—6 гривень, відтак хлопці у майбутньому за гроші від кришок хочуть придбати слуховий апарат або інвалідний візок для тих, кому це необхідно.
Аби мати необхідну суму, треба тонну кришок. Це цілком можливо, адже Андрій знає про досвід Туреччини, де завдяки кришкам за 2 роки придбали 1500 візків (!)
Наразі в Ужгороді у 10 точках є контейнери, куди можна кидати кришки. Зокрема, завітайте до гіпермаркетів “Нова лінія”, “Епіцентр”, до торгового центру “Дастор”, кав’ярні “Дім кави”. Згодом кришки направляють до відповідних заводів, яких є достатньо в Україні, можна і в Ужгороді здавати.
Сьогоднішній патріотичний флешмоб — це також і декорації й сюжет для зйомок фільму, який представлять на конкурс екологічних проектів від “Чернігівського”. Якщо хлопці виграють, то за грошову премію закуплять контейнери для збору кришок, бо наразі вони все роблять за свій кошт. Хочеться, аби було 100 контейнерів, щоб можна було їх поставити по всім кафе Ужгорода. До речі, у Львові в якості контейнера використовують урну для голосування з українською символікою, відтак вона має ще й благодійне призначення.
Ще одна ціль акції і проекту загалом — показати іншим областям, як можна з допомогою кришок допомагати людям. Якщо у маленькому Ужгороді за понад рік можна зібрати 0,5 тонни кришок, то що вже говорити про Київ та інші великі міста. Необхідно максимально розширювати географію.
“Це корисне сміття. Сміття, яке приносить користь”, — зазначає Андрій.
Евеліна Гурницька, фото автора для ProZak.info
