Ужгород: як змінювалася площа Театральна
Площі Театральній за мірками старовинного Ужгорода не так уже й багато років – всього близько 120-ти.
Зі смітника, який постійно затоплювався водами Ужа, вона перетворилася на центральну пішохідну магістраль, якою щодня проходять тисячі ужгородців та гостей міста. Активна розбудови площі почалася на самому початку минулого століття, коли там почали зводити готель “Корона” та театр (приміщенні нинішньої “Бавки”), який Петро Сова у своїй книжці “Прошлое Ужгорода” назвав зовні досить невдалим. В ті часи площу називали Новою. Донька Петра Сови, Світлана Совіна, добре пам’ятає, як виглядала площа за часів Чехословаччини та Угорщини. “Я була малою, але як зараз бачу площу Фенцика (так вона тоді називалася) повною людей. Там завжди був жвавий рух. Біля “Корони” знаходилася стоянка візників кінних екіпажів. Від місця, де нині розташована сцена, відходили автобуси на Мукачево, а зустрічали їх навпроти – під будівлею театру. Вся площа була мощеною”, – згадує Світлана Петрівна.
Вже після війни вона поїхала працювати на Донбас, а коли через 12 років повернулася, з подивом побачила посеред Театральної площі великий фонтан. У якому році його встановили, нині сказати важко. Але фонтану передував ще один вигляд Театральної. Судячи зі світлин післявоєнної доби, спочатку в центрі площі розбили велику круглу квіткову клумбу.
А вже потім по центру тієї клумби з’явився і фонтан. Науковець Милослав Гошовський проживає на Театральній від самого народження. Він пригадує, як дітьми вони з друзями завжди каталися біля того фонтану на велосипедах. “Мені здається, фонтан змонтували на початку 60-х. Пам’ятаю, його дуже урочисто відкривали, бо він, наче, був першим у місті. Мені він здавався красивим, особливо вночі, коли підсвічувався. Але нормально він працював всього кілька років. Першою, здається, зникла підсвітка, а потім і вода. Фонтан довго стояв пусткою, лише під час дощів заповнювався водою, та так, що потім вона виливалася через краї, і вся Театральна була в калюжах. Мощення, до речі, тоді на площі замінили асфальтом”.
Колишній мер Ужгорода Степан Дьолог, котрий керував містом з 1970-го по 1979-й, згадує, що фонтан на Театральній з’явився ще до його роботи у виконкомі. “На стіні будинку поруч міська влада зробила дошку пошани, там висіли фотографії кращих трудівників Ужгорода. Сам фонтан на початку 70-х вже не працював. Наскільки пам’ятаю, через те, що робітники під час укріплення підземних приміщень ресторану “Над Ужем” пошкодили комунікації. Вода постійно зникала, тому міською владою було прийняте рішення перенести фонтан на територію Комсомольського парку. Однак і там його чомусь не змонтували”. Іншим варіантом історії зникнення фонтану з Театральної поділився з “Про Заходом” архітектор Володимир Лезу, котрий з 1975 року працював в міському управлінні архітектури. “Я чув, що на початку 70-х до Ужгорода приїхала міністр культури СРСР Катерина Фурцева. Під час екскурсії містом вона побачила фонтан на Театральній і зробила зауваження, мовляв, як добре Ужгороду: і річка поруч, і фонтан. Ці слова керівництвом міста були сприйняті, як натяк на марнотратство, тож фонтан вирішили демонтувати. Потім бетонна чаша ще довго валялася у парку (тому, що нині Боздоський), а згодом зникла. Мушу сказати, що мені той фонтан і так не надто подобався. Він був класичним сталінським, таких по всьому Союзу було тисячі.
Замість нього потім ми розглядали цікавий проект фонтану просто посеред Ужа. Хотіли, аби в районі Драмтеатру з води били струмені води, а навколо каталися люди на човнах. Це можна було втілити при умові, що річку в центральній частині міста зроблять повноводною, однак від цієї ідеї влада відмовилася, бо боялася паводків”. Натомість на Театральній з’явилася сцена і велика дошка пошани, а замість асфальту знову виклали дуже сучасне і модне на той час мощення, яке збереглося там і донині.
Довгий час площа не змінювала свого вигляду, аж до недавньої перебудови частини старого будинку та сцени. Нині знову ходять розмови про те, що Театральній потрібні зміни: починаючи від мощення, яке вже пішло “хвилями”, закінчуючи поверненням на місце в центрі площі фонтану, котрий багато хто досі вважає найбільш вдалим оздобленням Театральної, пише Тетяна ЛІТЕРАТІ, “Про Захід“.
