Будні дні військових зі слів закарпатця

Минулого тижня, у десятиденну відпустку, додому з АТО приїздив військовослужбовець з міста Тячів – Митровка Василь Вікторович. Проте вже на сьогодні він виконує військовий обов’язок на сході країни. Відтак, 16 жовтня 2014 року за на¬казом направлений в зону АТО, в м. Артемівськ. Для виконання бойового завдання – знешкодження диверсійних груп, збереження правопорядку серед військових. Військова група з наведення порядку в зоні АТО складала 16 чоловік в тому числі і наш тячівець – Василь Митровка. Тячівський боєць виконував службові завдання поблизу гарячих точок бойового конфлікту, а саме: Дебальцево, Северодонецьк, Константинівка, Нікішено, Покровськ.

– Наш обов’язок не передбачав перебування на передовій, проте були випадки, коли доводилося бувати й на лінії фронту. Небезпечним для нашої групи було завдання, коли несли службу в Константинівці, де було виявлено терористів, які передавали зброю сепаратистам. Не менш відповідальним для нашої групи стало викриття диверсантів на блокпості зі сторони Горлівки, – ділиться пережитками Василь Митровка.
У відпустку Василь Митровка приїхав з Чугуєва, де на військовому полігоні зупинився цілий батальйон. У рідному місті хлопця зустрі¬чали мама і бабуся, які дуже раділи його поверненню. Проте домашні гостини тривали недовго, адже вже через кілька днів командування відкликало солдата на службу. Під час відпустки навідався Василь і до Тячівської міської ради, де його привітно зустріли представники мерії та про¬явили бажання допомогти військовослужбовцю у вирішенні окремих питань, залежних від їх компетенції і можливостей.
– Чесно кажучи, дуже хо¬тілося додому. Було велике бажання побачити рідних, близьких, друзів. Звичайно всі вони зі мною на постійному телефонному зв’язку, але ніщо не замінить живого спілкування. А коли приїхав у Тячів, то постійно телефоную своїм бойовим побратимам, які залишилися в Чугуєві. Вони вже стали частиною мого життя, ми постійно спілкуємося, переживаємо один за одного. Загалом між українськими солдатами теплі, дружні відносини. Наразі нас переформовують, забезпечують належною технікою, і в складі новоутвореного батальйону ми відправимося в АТО (на сьогодні Василь Митровка вже перебуває в АТО, – авт.) захищати країну. Я завжди готовий виконувати громадянський та військовий обов’язки перед Батьківщиною, – патріотично заявляє боєць АТО.
Як і всі воїни антитерористичної операції Василь зазначає, що посильну допомогу військові отримують від волонтерів, які часто навідуються до них. Також приїздили до них журналісти ТСН (програма «Гроші»). Отож, крім військових завдань, воїни переймаються інформаційними питаннями, слід¬кують за перебігом новин через Інтернет, телебачення, радіо. Взагалі хлопцям вдається створювати нормальне життя навіть у бойових умовах. За словами тячівського бійця: вони навідуються в кафе, гуляють скверами, парками, побували навіть у кіно-театрі.
– Звичайно, служба наша відповідальна і скла¬дна. Але ми намагаємось цінувати ко¬жну хвилину життя. Якщо є вільний час, то не тратимо його марно, окультурюємось, спілкуємось із оточенням. Мені навіть пощастило знайти там дівчину. Щоправда гуляти доводи¬лося з ав-томатами, а це не всім вдавалося нормально сприйняти і зрозуміти. Місцеві мешканці поділись між собою: хтось підтримує сепаратистів, хтось українських військових. Так би мовити, п’ятдесят на п’ятдесят – хтось нас проклинає, а дехто, як жест подяки, руку потискає. Зви-чайно, буває нелегко, але ми не впадаємо у відчай. Хоча багато хлопців при¬їхали в АТО добровольцями, але зараз їх патріотизм дещо втрачає свою силу, наступає розчарування, – відверто каже Василь Митровка.
За словами бійця багато місцевих жителів бідкаються, що сепаратисти грабували їх помешкання, забирали гроші та цінні речі, а коли прийшли українські військові, то настав порядок.
Стояти на варті правопорядку доводилося близько до лінії вогню, було добре чути, як ведуться обстріли. Патрульна група знаходилася поблизу боїв і посилено несла варту. Як відзначає Василь, їх військова група «переважно жила на чемоданах», адже доводилося патрулю-вати основні міста Донецька.
Василь Митровка поділився спогадами про незвичайну ситуацію у побуті, яка мала місце в АТО – один із військових вирішив «подарувати» дівчині бойову гранату, зірвавши кільце, через що обоє молодих людей ледь не втратили життям. Довелося викликати саперів, які вчасно знешкодили гранату. Як зазначає тячівець: «Буває таке, що у хлопців просто здають не¬рви».
Позитивні враження військовим дарують щирі привітання, листівки-побажання від учнівської молоді.
– Одному із солдатів попався лист з підписом його доньки, можете собі уявити скільки позитивних емоцій було в людини. Багато військових прикріплюють дитячі листи на бойові машини, автомати, обліплюють ними бліндажі. До речі, такі привіти дуже підтримують патріотичний дух військових, вони від¬чувають повагу і турботу молоді, – ділиться солдат Митровка.
Хочеться вірити, що солдати української армії вже скоро повернуться з АТО, з тим, щоб більше туди не по¬вертатися. Тож, честь і слава нашим солдатам, їх мужності, відданості та патріотизму.