В Ужгороді попрощалися із підполковником Андрієм Лущакевичем
Прощалися із захисником на площі Народній. Віддати шану військовому прийшли рідні та друзі, колеги, керівництво громади, представники депутатського корпусу народний депутат України Микола Тищенко, начальник обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Андрій Савчук, начальник Ужгородського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Ігор Тищук, військові, містяни.
Поховали Андрія Лущакевича із військовими почестями на Пагорбі Слави.
Біографія: Андрій Євгенович Лущакевич народився 30 липня 1971 року у Луцьку Волинської області, там здобув середню освіту. Після закінчення школи вирішив повʼязати своє життя із військовою службою, служінням українському народові та захистом рідної Батьківщини.
Закінчивши Хмельницьке вище артилерійське командне училище, отримавши військове звання «лейтенант», у 1992 році розпочав свою військову карʼєру на офіцерських посадах від командира взводу управління реактивної артилерійської батареї до начальника штабу-першого заступника командира кадру реактивного-артилерійського дивізіону.
Служба у бойових частинах наділила Андрія Лущакевича досвідом у військовій справі, залишила хороші спогади та вірних побратимів на все його подальше життя та діяльність.
Після проходження військової служби у 331-му самохідно-артилерійському полку продовжив свою військову службу у системі військових комісаріатів, зокрема у Закарпатському ОТЦК та СП, де займав керівні посади.
У 2016-2017 роках брав безпосередню участь в Антитерористичній операції у складі оперативно-тактичного угруповання «Луганськ».
За значні досягнення та сумлінне виконання службових обов’язків був нагороджений численними подяками, грамотами та медалями. Одна з останніх – почесний нагрудний знак «Сталевий хрест» за вірність українському народові і військовій присязі від Головнокомандувача Збройних Сил України.
Андрій Лущакевич був добрим, чуйним, завжди готовим прийти на допомогу. Умів спокійно та мудро ставитися до подій, що відбуваються, і завдяки цим якостям заслужив повагу до себе у колективі, – згадують про військового побратими