Чому закарпатські жінки їдуть народжувати в Угорщину?
Дедалі частіше наші жінки їдуть народжувати до Угорщини. Ті, які готуються стати найближчим часом матерями, розпитують у «досвідчених» що і до чого, налагоджують контакти з угорськими акушерами.
Оксана Дудаш з Оноківців Ужгородського району третю дитину народжувала в Ніредьхазі. Це було п’ять років тому.Чоловік був категоричним: народжувати тільки в Угорщині. З 28-го тижня їздила до Ніредьхази обстежуватися. Це за 97 км від Ужгорода. У тому пологовому будинку працює акушеркою ужгородка Лєна Бреза, – розповідає жінка. – 11 лютого поїхали до Ніредьгази. Лікар оглянув і сказав, що передпологова діяльність розпочалася. Поставили крапельницю, аби пришвидшити пологи. Під час великих переймів лікар побачив, що дитині не вистачає кисню. У мене почався сильний біль. Я вирішила іти на «кесарів», хоча планувала народжувати самотужки. За п’ять хвилин мене перевели до операційної, посадили на крісло, провели спинальну анестезію. За 15 хвилин я тримала синочка на руках. Дитина народилася здоровою – вагою 3 650 гр., 56 см. Недарма погодилася на кесарів розтин – голова дитини була великою, а шия обмотана пуповиною. На узі цього не видно.
До мене ставилися дуже лояльно. Лєна завжди була поруч.
Коли перевезли до операційної, як з-під землі з’явилося чоловік 15. Один щось підключав, другий переносив, третій готував інструменти. Окремо за склом була напоготові реанімаційна бригада для дитини. У мене було все добре, тому сина дали на руки. Він не верещав, не плакав, як інші діти, а якось дуже солідно дав знати, що з’явився на світ.
Перевезли мене до реанімаційного відділення. За 6 годин дозволили встати. Там я провела 12 годин. Протягом них до мене що п’ять хвилин підходили лікарі, медсестри, молодші медичні працівники, цікавилися самопочуттям, міняли прокладки, зміряли температуру, тиск. Поспати не могла – така була увага.
Мою дитину привозили в окремому візочку, чисту, пахучу. Кожна дитина мала свій візочок, у ньому і спала. Там були і памперси, невикористані віддали додому.
Пологи для сім’ї коштували дешевше, ніж в Ужгороді.
– Лікарю дали 400 доларів, акушерці – 200. Це неофіційно. Бо клініка – державна. За ліки, підгузки, суміші не заплатили ані цента. Одна знайома ужгородка народжувала в Загоні. У неї була кризова ситуація, так кров привезли вертольотом! Якщо у жінки розпочалися пологи на території Угорщини, то лікарі приймуть їх безкоштовно. Натомість в Ужгороді за кесарів розтин треба заплатити тисячудоларів. Це неофіційно. Крім того, купити все для породіллі, для дитини, суміші, памперси, ліки, ще й лікаря одягнути на операцію, – загинає пальці.
До розмови приєднується Оксанин чоловік, пан Василь:
– Оксана хотіла народжувати в Ужгороді. Я був проти. Якісь небесні сили діяли на мою свідомість. У пологових Закарпаття у той період було декілька фатальних випадків. Зустрів друга, розговорилися. Його дружина народжувала в Угорщині. Розповів механізм, сказав, з ким поспілкуватися.
В Угорщині людину вважають людиною. Наші лікарі – чудові. Там дуже багато людей, які закінчили медфак Ужгородського національного університету, працювали в Україні. Відповідно були або недооцінені, або не хотіли працювати в цій системі медичних стосунків. Вони виїхали в Угорщину і реалізовуються там. Це говорить про те, що в нас є чудові спеціалісти. Але, очевидно, наша система стосунків змушує їх працювати так, як працює система. Система або перемелює, або відкидає.
Чимало лиха стається через недбалість лікарів. Моя племінниця Наталія народжувала вперше у 37 років. Мати була біля неї цілодобово. Вночі у породіллі сталася кровотеча. Та не могла говорити, втрачала свідомість. Сестра побігла за медперсоналом – нікого й близько не було. Потім сестру звинуватили, що вона кіпіш підняла. Але ж вона не підняла кіпіш, бо побачила кров – ця жінка пропрацювала 40 років у медицині, з них 30 – в реанімації обласної лікарні лікарем-анестезіологом. Завдяки їй і не сталося лиха з донькою.