Ужгородських студентів навчатимуть по-новому

Володимир Фекета: «Плануємо змінити систему контролю знань студентів».

Нещодавно в УжНУ на посаду в.о. проректора з науково-педагогічної роботи призначили доктора біологічних наук, професора Володимира Фекету. Він – нова людина у керівництві вишу.

Призначення на посаду в.о. проректора для Вас є новим. Що належить до Вашої компетенції?

– На такому рівні – найвищому адміністративному – робота для мене справді нова. До цього я керував кафедрою з колективом 10-12 осіб. Основна сфера діяльності на сьогодні  – організація навчального процесу у масштабах УжНУ: адаптація навчальних програм до навчальних планів кафедр, розробка форм контролю знань студентів, ліцензування спеціальностей, планування науково-методичної роботи на факультетах, узагальнення досвіду факультетів і кафедр з науково-педагогічної роботи. Кожен з проректорів є куратором певних факультетів. У сферу моєї відповідальної потрапляють медичний, стоматологічний, факультет здоров’я людини, а також факультет післядипломної освіти та хімічний. Тобто, насамперед, факультети медичного спрямування.

Основний напрямок, над яким зараз працює керівництво УжНУ, – впровадження змін згідно з новим Законом про вищу освіту. Які завдання у цьому контексті у Вас як проректора?

– Серед основних новацій закону – перехід на нові обсяги навчального навантаження викладачів та студентів. Максимальне педагогічне навантаження викладача не повинне перевищувати 600 годин (тепер – 900). А для студентів воно регламентовано 30-ма кредитами у семестр (на тиждень припадає від 20 до 25 годин аудиторного навантаження). Плануємо досить серйозну перебудову у плануванні навчального процесу. З одного боку, необхідно зменшувати навантаження викладачів, а оскільки кількість студентів не змінюється, логічно би було, водночас, залучати більше викладачів. Однак, ми повинні привести у відповідність з вимогами закону навчальний процес і, при тім, залишитися у межах існуючої кількості науково-педагогічних ставок. Вихід з цієї ситуації можливий лише за умови перерозподілу аудиторного навантаження та годин, виділених для самостійної роботи студентів, на користь останньої.

У законі також передбачено, що студент має право на 25% формувати свій навчальний план із предметів, які він обирає самостійно. Прямих алгоритмів, як це зробити, поки що у нас не існує. Але рухатися у цьому напрямі потрібно, є деякі напрацювання. Зокрема, ми обговорювали ці зміни із викладачами стоматологічного та медичного факультетів і знайшли порозуміння.

Одна із вимог нового закону – створення ефективних методів контролю знань студентів. На сьогодні ми використовуємо кредитно-модульну систему оцінювання. Але до неї є обґрунтовані претензії. Ця система видається формальною, такою, що не стимулює студента до роботи. На мій погляд,  причина у тому, що вона не вибудувана як рейтингова, хоча це і декларується. Поясню: ми виставляємо оцінки і студент потрапляє у певну зону,  умовно «відмінно», до прикладу, це з 90 до 100 балів. У цю зону мали би потрапити студенти, які напружено працюють і мають глибокі знання, але якщо є зловживання з їхнього боку чи з боку викладачів, то в цю зону можуть потрапити  й інші, менш старанні студенти. На деяких факультетах успішність та якість знань майже збігаються. 70% студентів може отримувати оцінку «відмінно», бо формально набрали певну кількість балів. Можливо, варто було б застосувати дещо інший підхід, який практикується у вишах Європи та США. Після завершення модуля чи семестру складається рейтинговий список студентів з першого по останній, а оцінка випливає із місця студента у списку. «Топ 10%» отримують оцінку «відмінно». Наступних 25% – «дуже добре», або «В», наступні 30% отримують «добре» («С»), ще 25% –«задовільно» («D»), останні 10% – «Е», що означає «достатньо». Решта студентів, які не виконали навчальну програму, – отримують «FX» і «F». Оцінка FХ означає можливість перескладання модулю чи іспиту, а оцінка F – відрахування. На нашу думку, така система більш справедлива і мотивує студента отримувати якомога вище місце у рейтингу. А якщо хтось отримав його не за знання, то це одразу стає явним. У справжній рейтинговій системі є внутрішня конкуренція, внутрішній контроль. І це створює більш здорове середовище для отримання знань. Плануємо обговорювати з факультетами цю систему і поступово впроваджувати. Можливо, застосуємо такий підхід до цьогорічних першокурсників. Ми нічого не вигадуємо нового, тільки запозичуємо досвід, апробований у ряді інших країн.