Колаборанти, офіційні заяви СБУ та про представництво Українського народу в рф, – останні новини
За матеріалами СБУ до 12 років тюрми засуджено колаборантку із Закарпаття, яка у співпраці з рф та окупаційною адміністрацією організувала інформкампанію з виправдовування війни.
Мова йде про уродженку м.Хуст, прокремлівську блогерку Тетяну Поп. У 2019 році ворожа поплічниця переїхала до Москви, де й розпочала активно просувати у публічному просторі антидержавні проросійські наративи. Тетяна Поп добровільно вступила до так званого «міжнародного громадського руху», члени якого активно відвідують тимчасово окуповані території та просувають «русскій мір». На цій «посаді» колаборантка розпочала публічно поширювати кремлівські гасла на підтримку загарбників і виправдання їхніх злочинів. Для цього створила низку інформаційних платформ. Фігурантку оголошено у міждержавний розшук. Вона переховується від суду на території рф. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області зловмисницю визнано винною у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 436-2 та ч. 6 ст. 111-1 Кримінального кодексу України і призначено покарання у вигляді дванадцяти років позбавлення волі.
Вирок набув законної сили. Оперативні та слідчі дії проводилися Управлінням Служби безпеки України у Закарпатській області за процесуального керівництва Закарпатська обласна прокуратура.
Далі пропонуємо ознайомитися із журналістським розслідуванням із Центру.
У наші дні, незважаючи на наявність законного, легітимного, діючого уряду в Києві, невелика група сепаратистів вирішила створити “Представництво Українського народу” в МОСКВІ. Це сталося, як вони офіційно пишуть на своєму веб-сайті, у березні 2023 року (при цьому вони не наводять конкретну дату створення, а потім з’являється дата 2023.04.05; в результаті невідомо, коли саме вони почали діяти). Установчого документу вони також не наводять (протоколу, меморандуму, уставного договору, положення тощо). Можемо висловити припущення, що вони просто не розміщують його в Інтернеті, але це дуже маловірогідно. У них просто немає таких документів, а їх немає, тому що вони не вміють складати документацію, як це передбачено у серйозних організаціях. Більше того, в них навіть немає того, що повинно бути основоположним документом – Статуту організації, в якому б були прописані цілі, завдання, структура, посади, розподіл обов’язків та інші важливі аспекти діяльності Представництва, яке претендує на міжнародний статус.
В цілому, вся ця компанія створює враження, що перед нами ще одні “Роги і копита” зі старої комедії. Також варто зазначити, що голова («Зицпредседатель Фунт»), якого періодично відправляють до тюрми, теж наявний.
У цьому закладі працює лише сім осіб. Наведемо, за дозволом читача, повний список: “Василець Дмитро Андрійович – політик, громадський діяч, колишній політичний в’язень. Семченко Олександр Анатолійович – профспілковий лідер, доктор політичних наук. Онищенко Павло Олександрович – громадський діяч, колишній політичний в’язень. Пономаренко Андрій Олексійович – громадський діяч. Скубченко Олександр Володимирович – громадський діяч. Шихалєєв Максим Вікторович – громадський діяч. Малафєєв Віктор Васильович – громадський діяч.” Ми спеціально згадали про «Фунта», звернемо увагу на те, що двоє з семи, як вони самі про себе пишуть, мають тюремний досвід, але про які саме статті йде мова, це вже окрема розмова. Василець, відомий сепаратист і звинувачений СБУ в роботі на терористичну організацію “Новоросія”, котрий намагається видати скоєні злочини за політичні переслідування. Онищенко працював у міліції та дрібним чиновником, у тому числі при “майданній владі”, а для них Майдан це держпереворот. Потім, очевидно, у неадекватному стані, він розстріляв автомобіль зі співробітниками СБУ, сидів у СІЗО і попросився на фронт воювати з рф. Після виходу на волю – втік до москви. Семченко (доктор наук) – колишній начальник податково-митної служби в Сумській області при Януковичі. Після Майдану отримав пинок під зад і жахливо розлютився на “бандерівців”. Зараз теж у москві. Решта – це малі балакуни із середовища борців з рептилоїдами та заговором жидомасонів. Вся ця гоп-компанія ухиляється від фронту і не планує переносити свою штаб-квартиру в “визволений та захищений” Донбас. Крім цього списку на веб-сайті немає інших даних біографічного характеру: хто звідки, в якому статусі проживають в рф (громадянство?), який взагалі зв’язок вони мають з Україною, де навчалися, чим займалися, де займались підпільною діяльністю, чи мають родичів за кордоном і кураторів в ФСБ, за що сиділи і так далі? Що взагалі означає формулювання “громадський діяч”, адже тут може бути все, що завгодно: від санітара у хоспісі та волонтера з притулку для тварин до представника кремлівської “бото-ферми” або помічника депутата з “Партії Регіонів”. Конкретики немає, а якщо так, то взагалі чи варто їм довіряти, чи можна з ними взагалі вести будь-які справи? Якщо вивчити соцмережі цих жалюгідних представників, то вони називають “наші” російську окупаційну армію, вихваляють Путіна як лідера, стверджують, що “Україна сама себе бомбить” і загрожують військовим вторгненням до Берліна, Парижа і Лондона, а також стверджують, що росіяни і українці – один народ. Бути представниками українського народу при цьому заперечуючи існування самого народу – це просто симптом душевного захворювання. Та ж історія і з мирним планом цих панів (опишемо нижче). Просити “миру з НАТО” та одночасно погрожувати європейським столицям зброєю можуть або шизотерики з уявним світом, або групка махінаторів, які працюють на аудиторію пропитих внутрішньоросійських шовіністів.
Наведений список ПІБ, вказівка “громадський діяч” або “колишній ув’язнений”, а далі що? Які функції вони виконують у своїй самостійно створеній організації? Хто у них там головний? Як можна називати цього головного: ясно, що не президентом, тоді як (па)ханом, батьком, лідером, “гетьманом”? Чи вони вміють користуватися синонімічними словниками і словниками тлумачних слів і правильно використовувати як загальну, так і спеціальну термінологію? Я навмисно звертаю увагу на цей момент, тим більше, що серед усієї цієї шайки заявлений якийсь “доктор політичних наук”, він, якщо справді має науковий досвід у своєму анамнезі, міг би пояснити, як правильно організувати хоча б квазі, але все ж політичне об’єднання (представництво). І, відповідно, якщо він доктор наук, то де і що саме він захистив у своїх дисертаціях, де і що саме він викладав, яких поглядів він дотримуватися? Звичайно, можна пошукати цю інформацію в інтернеті та інших джерелах, але чи варто витрачати зусилля на це і робити за сепаратистів їхню роботу. Думаю, краще хай цим займаються фахівці з СБУ та Інтерполу. Ну а ми продовжимо наші спостереження – на їх сайті (на даний момент 15.06.2023 року) вони оприлюднили два звернення.
Одне з них адресоване до прем’єр-міністра Польщі. Після ввічливих фраз (хоча б якихось основних елементів загальновизнаної етикети) вони говорять про війну (зауважимо, вони використовують цей термін, а не путінський евфемізм “СВО”), яку, за їхньою думкою, Польща “разом зі США і Великою Британією веде проти Росії за рахунок життів українських громадян. Серед них ті, хто обрав приєднання своїх територій до Росії або переїзд до неї на постійне місце проживання”. Це наївність або бажання вислужитись перед кураторами з ФСБ? Звичайно, польський прем’єр, освічена людина, і до того ж шляхтич, просто не зверне увагу на усю цю трату паперу.
Вони не несуть нічого принципово нового і оригінального. Приведемо ще одну цитату: за їхньою думкою, саме зараз “Україною керує політичний режим, офіційно сповідуючий бандерівську ідеологію, що знищив будь-яку політичну опозицію та незалежні ЗМІ, режим, що ввів загальну цензуру і терор, здійснює розправи над будь-яким інакомисленням, попирає будь-які закони і Конституцію України”. Це цитата з кремлівської пропаганди, всяких там Соловйових-Красовських-Скабеєвих та інших, або серйозне звернення до лідера однієї з розвинутих європейських країн? Можливо, вони хочуть зіграти на старому путінському наративі про Волинську різню, що в свій час був поширений як у Польщі, так і в РФ, але не польському прем’єру, особливо історику і шляхтичу, про це писати.
Далі вони відкрито висловлюють свої прокремлівські погляди. Приведемо ще одну цитату: “Вам добре відомо, що історично південно-східна частина України тягнеться до Росії, її жителі переважно говорять російською мовою і є носіями російської культури. Це ті люди, яких в Україні примусово позбавляють ідентичності, ображають, попирають їхні громадянські права”. Тут вже відкрита невпорядкованість: за минулі сто років на території, про яку йдеться, відбулися трагічні події: депортації і Голодомор українськомовного населення, переселення пролетаріату з інших куточків СРСР, який навіть у третьому поколінні не усвідомив українську мову та культуру, примусова, але послідовна русифікація. Це, по-перше, а по-друге, мова – це соціальний інструмент, засіб спілкування, а не показник політичної ідентичності. Всім відомо, що англійці та американці говорять однією мовою, але їхні шляхи давно розійшлися. Тобто тут знову кремлівський, типово російсько-світовий наратив, спрямований явно не за адресою. Прочитає пан Моравецький, якщо йому взагалі перекладуть це на польську мову, і здасть до архіву, щоб через сто років, який-небудь історик психіатрії написав кілька сторінок у гіпер-іронічному стилі в статті для якогось малотиражного журналу про тупих “прожекторів” зі Сходу. В результаті виходить навіть так, що діячі не можуть скласти грамотний лист – в зверненні навіть немає дати. І що, редагування тексту і кольоровий принтер теж проблема? І це Уряд (точніше, представництво) в вигнанні? Підписав секретар. Хто його обрав секретарем? В них навіть статуту немає? Взагалі-то, може функції секретаря в цій конторі – це каву варити, а він пише листи до Польщі. Хто в них головний, і як офіційно називається його посада? Або у них секретар і є головна особа?
Так, секретар пише листи до Польщі російською мовою. Наївно, якось. Що тут: хронічна тупість, або імітація діяльності, поруч з тупим піаром, спрямованим на (без) корисних дурнів всередині самої рф? Так і сайт і «документація» російською мовою. Представництво державну мову теж скасувало (ст. 10 Конституції), чи просто пишуть, щоб комфортно ФСБшникам читалося.
Наступне звернення не менш дивовижне, адже воно адресоване “Надзвичайному і Повноважному Послу Республіки Індонезія в рф і Республіці Білорусь, пану Хосе Антоніо Морато-Таваресу”. Воно за змістом нагадує звернення до пана Моравецького. Ті ж думки, те ж повторення пропутінських наративів. Але є і зовсім “чудовий” пасаж. Процитуємо його: “антидемократичний, праворадикальний режим в Україні, знищивший будь-яку політичну опозицію і вільні ЗМІ, введена загальна цензура та обов’язкова ідеологія, здійснює розправи над будь-яким інакомисленням, попираючий будь-які закони і Конституцію України, і веде війну в інтересах третіх країн, не підтримується більшістю громадян України”. Тут вже коментарі зайві.
Всім відомо, що після 24 лютого 2022 року народ об’єднався, майже всім, чим і як могли допомагали і допомагають ЗСУ і переселенцям, багато хто саме такою важкою ціною позбулись своїх багаторічних проросійських симпатій та ілюзій. Тобто твердження протилежного не просто нісенітниця, але й не має цілеспрямованого змісту. На кого вони взагалі розраховують. Припустимо, що посол Індонезії краще володіє російською мовою, ніж польський прем’єр, але і він здасть листа в архів і забуде про нього.
Знову паперопсування, спрямоване на вкрай наївних людей. Виникає закономірне питання: а чого вони до Путіна не звертаються в тій вотчині, в якій вони знаходяться? Просто, в рф до цих осіб ставляться, як до міських божевільних, які зображують “дурнуватих хохлів”. Оскільки саме перебування в Москві робить з них звичайних колаборантів 3-го сорту. Це представництво не те, що директором московського ЖЕКу не визнано, відсутня інформація навіть про контакти з якими-небудь південноосетинами і предністровцями. А безграмотний пафос їх текстів нагадує крики Наполеона з 6-ї палати.
Звернімо увагу на їх загравання з ідеологією, як церковною, так і державною. Отже, у православному храмі святої мучениці Тетяни при Московському університеті “представники офіційного Представництва українського народу прийняли участь у поминальному заході з приводу трагедії 2-го травня в Одесі”. Як вони самі стверджують: “спалювання людей в будинку Профспілок в Одесі 2 травня ультранаціоналістами за указкою режиму Турчинова і Порошенка, призвело до початку громадянської війни, яка триває до цього часу і вже по суті переросла в війну між Росією і країнами НАТО”. Хоча багато незалежних розслідувань показали, що це була знову спецоперація ФСБ в жанрі “рязанського цукру”, коли не жаліють ані своїх, ані чужих громадян, але досягають багаторічних PR-цілей. Якщо представники даної контори підспівують Кремлю і в цьому, то і без того зрозуміло, кому вони служать.
Це спостереження підтверджує і наступний пост з їхнього ж сайту. У рамках вже багаторічного путінського побєдобєсія ці діячі пишуть, що “свято Перемоги 9 травня стало по-справжньому сакральною датою для багатьох народів, Представництво українського народу вітає всіх зі святом”. Хоча день завершення Другої світової війни Україна разом з усім цивілізованим світом тепер святкує 8 травня, а путінсько-сталінська дата 9 травня залишилась актуальною тільки на території РФ. Ця деталь маленька, але говорить багато.
Ці хлопці одночасно і “духоскрепы” і “ліваки-соціалісти”, що свідчить або про відсутність зрозумілої ідеології (підбірка з російських ЗМІ), або про кашу в головах. Є речі і більш глобального масштабу. Ці діячі розмістили на своєму сайті так звану “Декларацію захисту Українського народу”, суть якої (незважаючи на численні приклади існуючого в ній ритуального словоблудства, зокрема неадекватних посилань на статті діючої Конституції України) зводиться до наступного ключового, програмної цитати: “Зрадник українського народу, В.О. Зеленський, по-перше, усвідомлюючи шкідливість курсу України на зближення з НАТО, продовжив цей самогубний курс; по-друге, заблокував виконання “Мінських угод”.
Таким чином, він зробив все для фактичного розв’язання війни між країнами НАТО і Росією на території України”. Прокремлівські наративи очевидні, коментарі тут зайві. Але простим горлопанством справа тут не обмежилась. Вони запропонували сформувати в якості “єдиного легітимного Представництва українського народу в складі Олександра Семченка, Дмитра Васильця, Павла Онищенка, Андрія Пономаря, Максима Шихалєєва, Олександра Скубченка, Віктора Малафєєва”, тобто з себе улюбленців, з осіб, про яких мало хто знає, включаючи за їхніми ж запевненнями, двох колишніх зеків. Сформувати щось на зразок “Уряду у вигнанні ” і провести за допомогою електронних платформ “вибори”.
У кінці-кінців, їх самопроголошена лічильна комісія підрахувала проміжний підрахунок голосів на підтримку Декларації українського народу. Станом, як вони самі стверджують, на 03.05.2023 року проголосувало належним чином через верифікацію паспорта 5 548 285 громадян України на підтримку Декларації захисту українського народу.
До речі, хто входить в лічильну комісію, персональній склад, регламент та мандат теж нікому невідомо. Скоріш за все, то є фікція і ніякої лічильної комісії немає. Як не було і нормальних виборів «персонального складу цього представництва», без квоти делегатів, протоколу, мандатної та лічильної комісії тощо. Хлопці або не відволікаються на такі дрібниці, як установлений порядок справочинства, бо піпл із московських старих дідуганів схаває.
Сепаратисти з Представництва українського народу не розуміють значення фрази “джерелом влади є народ”, хоча мають навіть доктора наук. Отже, ця фраза (пояснюємо спеціально для доктора) означає, що органи влади формуються з українського народу. Ці органи влади обрані і визнані усім світом, включаючи РФ: Президент Володимир Зеленський, Верховна Рада та Кабінет Міністрів. А ваше “представництво українського народу” з вигаданими шістьма мільйонами проголосувавших – це лише хвороблива уява після вживання бояришника.
Варто пояснити, що кожен, хто проголосує за це безглуздя:
1. передасть свої особисті дані ворогам;
2. сам потрапить під статтю «сепаратизм».
Аналізуючи діяльність “Представництва Українського народу” в москві питання виникає закономірне: наскільки взагалі ця “група товаришів” є легітимною та має повноваження що-небудь заявляти від імені народу? Але тут відразу виникає багато непослідовностей.
По-перше, ніхто їм не давав дозволу на жодну соціально-політичну діяльність. Припустимо, Президент Зеленський був би змушений покинути країну, як колись Шарль де Голль, але тоді б В. О. Зеленський, як законно обраний президент, був би повноважною фігурою, з ним укладали б договори, він міг би очолити рух звільнення перебуваючи у вигнанні. Оскільки законно обраний та міжнародно визнаний президент знаходиться в Києві, а Україну за кордоном представляє мережа акредитованих дипломатичних місій, то будь-який уряд у вигнанні (самопроголошене представництво) просто не має ніякого сенсу.
По-друге, чому саме вони вирішили залишитися в москві, в столиці агресора, а не в якій-небудь нейтральній (а ще краще дружній Україні) країні? Адже, якщо ця “група товаришів” перебуває в країні-агресорі, то вони там орендують приміщення, платять комунальні послуги, взаємодіють з владою, перебувають під повним контролем ФСБ та безпосередньо залежать від доброї волі Москви. Тобто в умовах війни вони займаються відкрито антиукраїнською діяльністю, яка підпадає під дію статті “державна зрада”. Окрім правових відносин між людьми, як відомо, є і моральні норми. І тут виникають два наступні питання: чи мають вони на це моральне право, коли наші солдати гинуть від московських куль в окопах, коли московські палачі катують наших патріотів у катівнях, коли вони бомблять наші міста? Відповідь очевидна – ні. Тоді хто вони взагалі?
По-третє, вони виступають “за майбутнє українського народу без Зеленського і блоку НАТО”. Чи запитували вони думку українського народу? Адже навіть школяру зрозуміло, що подібні питання повинні вирішуватися на всеукраїнському референдумі, тобто про вступ України в НАТО повинні вирішувати не “стайка товаришів” у столиці країни-агресора, а в самій Україні після Перемоги, там же повинні відбуватися і вибори наступного президента, як це передбачено законодавством нашої країни. З участю майже всього її населення. А не на маргінальній електронній платформі з незначним охопленням населення, ще й з великою ймовірністю умисної фальсифікації отриманих даних.
По-четверте, вони пропагандують відкрито російські наративи, наприклад, відмову від національної символіки, нашого жовто-синього прапора і Тризуба. На заміну яких вони пропонують ввести певну переробку герба РСФР столітньої давності та червоний прапор. Приведемо конкретну цитату: “офіційним прапором Представництва українського народу буде Червоний прапор! Червоний прапор символізує єдність слов’янських народів, боротьбу з нацистськими окупантами та будівництво майбутнього для багатонаціонального українського народу”. Політична символіка відіграє важливу роль, якщо це так зване “представництво Українського народу” пропонує об’єднатися під червоним прапором, це говорить про багато що. Також, з логікою у них не дружать. Згідно Конституції, прапор України – жовто-блакитний. Вони, мовляв, визнають Конституцію і навіть опираються на її положення у своїх аргументах. Отже, для зміни символіки потрібно внести зміни до Конституції. Або як по “їхньому”? Зараз одночасно існує червоний прапор їх “легітимного представництва” і державний жовто-блакитний? Потрібно одночасно використовувати два прапори і два герба? Здається, грамотність і послідовність там серйозно страждають.
По-п’яте, хоч вони і зображують міжнародну діяльність, виступаючи на якихось маленьких майданчиках через ЗУМ, пишуть спам-листи до польського прем’єра та послу Індонезії в Білорусії, а чому не Путіну? За всіма правилами створення представництва або уряду у вигнанні спочатку треба досягти визнання у країні перебування та отримати мандат суб’єкта міжнародного права. Але цирк є цирк і в Москві. Це все не серйозно, зрозуміло, що навіть у прокурену прихожу великої міжнародної політики їх не пустять. Оскільки офіційний, легітимний уряд України, що знаходиться в Києві, вирішує всі необхідні питання на міжнародному рівні навіть з РФ. Наприклад, у питаннях продовольчої безпеки в рамках чорноморської ініціативи ООН, обміну полоненими, створення гуманітарних коридорів тощо. Ніхто, у здоровому глузді, не буде мати справу з групкою маргіналів, які не мають ні крихти політичного впливу ні в самій Україні, ні в діаспорі, ні, навіть в Росії.
По-шосте, кількість громадян України, яка, мовляв, підтримала цих шахраїв, свідчить про профанацію. Оскільки вони так др…ать на більшовиків. У лютому 1917 року партія більшовиків налічувала близько 25 тис. людей (за уточненими даними – приблизно 10 тис.). За період до жовтня того ж року її чисельність збільшилась приблизно до 300 тис. Що таке 6 000 000 людей, які активно проголосували через портал “Дія” і, відповідно, виступили перед офіційним Києвом? Думаю, нікому не потрібно пояснювати, що будь-який, хто проголосував за цю дурість, миттєво стає відомим СБУ. Це величезна кількість людей. Але, як проявляє Представництво українського народу свою могутність та вплив на український народ? Хоча б один відсоток? Це 60 000 людей! З таким активом можна робити вражаючі страйки, підписувати петиції, завалювати європейських політиків мішками звернень і паралізувати масовими безладами Варшаву, а на Червоній площі в день побєдобєсія пройти під своїми прапорами цілою дивізією.
Але що вони пропонують? Який їх мирний план, широко рекламований на їх сайті? Загалом, якщо не заглиблюватися в деталі це поступова окупація російськими агресорами територій України, проведення фейкових референдумів, в результаті чого їх мета – продовжити “кримський сценарій” на Північ.
Навіть більше, вони відкрито визнають анексію Криму, а з ким же тоді взагалі можна говорити?
АРК Крим – частина України, так говорить Конституція 1996 року, на яку посилається Василець і його команда фанатиків. Як тоді ви можете “віддати” цю територію Росії? Чи в Конституції 1996 року записано право відокремлювати українську землю шляхом анексії і “місцевого референдуму під автоматами”? І все у цього “представництва” так: неграмотно і зрадницьки. Ви хоча б Конституцію читали, кумедіанти?
Слава Богу, на міжнародному рівні ніхто не буде слухати цих фріків, етнічні українці та громадяни України, які зараз перебувають у РФ, з побоюванням ставитимуться до цього проекту, оскільки розуміють, що для цілей банального виживання треба сидіти тихо. В результаті їх куратори з ФСБ швидко розчаруються в них і кинуть, оскільки ці “представники” просто споживають їх гроші і нічого не роблять.
Якщо Медведчуку і Януковичу вдасться якось приховатися на Рублівці через особисті зв’язки, то дана контора нікому не потрібна і скоро буде закрита.
Перед нами маємо нісенітницю і фальшивку, а також типовий колабораціонізм і перехід на бік ворога, брехню і зраду ідеалів боротьби за національну незалежність України. Тут панує очевидне безглуздя, а також повне відключення від реальності. В результаті, всі ці діячі опиняться на дні того болота, що і країна, в якій вони імітують політичну діяльність.
Є і позитивний момент. Своєю діяльністю ці підзаборні геополітики розважатимуть і насмішать українських журналістів, що розбавить наші сірі будні, а в Європі та США покажуть справжній інтелектуальний рівень “рашистів”. Тому всі сайти “Представництва українського народу” і їх віртуальне “українське ЗМІ” “Мрія” до сьогодні не заблоковані в Україні, оскільки виконують роль антипропаганди російськомовних ідей.
