Україна. Мальовниче і затишне Закарпаття, – від глядачки
Ужгород з населенням 120 тисяч, де кожен радіє новому дню і насолоджується життям. Чеська Республіка. Моравсько-Сілезький край. Село Отіце з населенням 1400 чоловік. 2019 рік – населений пункт виграє конкурс «Село року» та отримує інвестиції для створення парку: будують велодоріжку, роблять зелені насадження, святкують 120 років школи, проводять змагання юних пожежників.
Це далеко не весь перелік того, що відбувається в цьому селі останнім часом під 12-річним керівництвом Танцика Владіміра, який отримав у Празі грамоту як найкращий староста. Що поєдувало ці два населені пункти до 24 лютого 2022 року? Нічого. Кожен із них жив своїм звичним життям.
Однак у це звичне, спокійне, мирне життя увірвалася війна в Україні. І тоді староста піднімає усе село для допомоги українцям, які вимушені були покинути свої домівки (а в когось і домівки вже не було) і їхати у більш безпечні місця: хтось в Ужгород, хтось за межі України, зокрема і в село Отіце. Уперше допомогу отримали у березні. Це були такі необхідні для існування речі (ковдри, матраси, постільна білизна, дитяче харчування, ліки, памперси, засоби гігієни). Цю допомогу віддали у гуртожиток на вулиці Болгарській в Ужгороді та в інші місця, куди вже заселялися люди з різних куточків нашої України.
Пізніше у спортивній залі УСШ№3 розмістили близько 70 тимчасово переселених осіб, яким украй теж була потрібна допомога. І з боку чеських друзів ми знову відчули підтримку. Це виявилася не одноразова акція. Таку допомогу жителі цього маленького села у липні надали вже вшосте.
Ніхто від них нічого не просив, ніхто до них не звертався. Вони самі вийшли на контакт і спитали, чим можемо вам допомогти. І ця рука допомоги виявилася настільки дружньою, що цих чужих людей уже сприймаєш як рідних і дорогих серцю. Нашу вдячність цим людям не передати словами. Та все ж таки маленький подарунок нашим друзям ми зробити змогли. Діти переселенців разом з вчителькою третьої школи Студзинською К. створили маленький шедевр – малюнок з відбитками своїх долоньок і мрією про вільну і мирну Україну. Тетяна Адамчук на основі нього створила хустинку, яка стала символічною для усіх нас.
Цю хустинку і передали у Чехію. Тож ці маленькі дитячі долоньки простяглися до рук допомоги жителів чеського села . Маємо надію, що ця дружба буде довгою і щасливою під нашим спільним мирним небом.
Від глядачки, – Наталії.
