Олеся Рибченко – про “Срібний мольберт”: Головне – не впускати свій шанс та діяти
Молода художниця спеціально досліджує історію давніх та сучасних українських традицій, аналізує їх у рамках дипломної роботи.
Керамічне намисто й вишиванка – це її стиль життя: любов до традицій проявляється не лише у творчості.
Роботи учасниці «Срібного мольберта» Олесі Рибченко особливі своєю українськістю. Дівчина вкладає у них усю любов до культурних надбань нації й радо дарує їх виставковим просторам інших країн. Ми поцікавилися в Олесі про її любов до етнотематики й те, звідки вона черпає натхнення.
Олеся Рибченко двічі брала участь у студентському конкурсі з живопису «Срібний мольберт» і ще тоді вирізнялася з-поміж інших особливим підходом – любов’ю до українських мотивів. Дівчина зізнається, що інтерес до традицій у неї з’явився ще в дитинстві.
«У нашій сім’ї звикли дотримуватися українських звичаїв, плекати їх. Але яскраво пам’ятається момент, коли класі в четвертому до школи приїхали нові вчителі й ми почали вивчати з ними петриківський розпис. Це дуже захопило мене – у цьому закладено наш особливий код нації. І ось фарби, пензлі, цей запах – звідси все й пішло», – ділиться Олеся.
у своїй творчості дівчина почала вже в академії – тоді з’явилося багато стилізованих портретів. Зараз молода художниця спеціально досліджує історію давніх та сучасних українських традицій, аналізує їх у рамках дипломної роботи. Особливу увагу концентрує на одязі, бо він, як каже Олеся, характеризує образ людини, відображає культуру народу. Разом із тим не оминає увагою й кольорову гаму української вишивки, експериментує з різними поєднаннями червоного й чорного, що характерні для більшості регіонів країни.
На творчість дівчину надихають роботи українських художників-авангардистів, які працювали з нахилом до народності, однак пропускали її через власну призму сприйняття. Із пензлем у руках Олеся занурюється у світ музики сучасних етногуртів, і на полотнах постають нові персонажі з українською душею.
«Любов до цього проявляється з дитинства – з колисковими матері, з вишиваною сорочкою прабабусі… А коли стаєш дорослішою, задумуєшся над цим, уже керуєшся не лише генетичною пам’яттю, а усвідомленим вибором», – розмірковує художниця.
У творчості талановитої молодої художниці жанрово переважають портрети, однак дівчина не обмежується чимось одним – так само любить виконувати пейзажі на пленерах чи сюжетні композиції у майстерні.
Свої твори Олеся Рибченко подарувала вже не одному українському музею (на Чернігівщині, у Запоріжжі, Вінниці та Карпатах). Однак дівчина хоче, щоб тема української культури звучала у світі, тому частенько залишала свої картини у подарунок після пленерів за кордоном.
«Срібний мольберт» дівчина вважає поштовхом до дій, можливістю поспілкуватися із однодумцями й зрозуміти, наскільки Україна велика, цікава та різна.
«Це круто, що у нас є такий унікальний конкурс! Головне – не впускати свій шанс та діяти», – каже художниця.
Текст: Ксенія Шокіна
Фото надані Анастасією Рибченко
